Щороку 23 травня в Україні відзначають День Героїв, встановлений на честь українських борців за свободу та незалежність нашої держави. Це свято є символом непоборності української нації та її жаги до вільного життя на рідній землі.
Його початок сягає 1941 року, коли на Другому Великому Зборі Організації Українських Націоналістів було вирішено 23 травня відзначати День Героїв. Дату обрали невипадково. 23 травня 1938 року у Роттердамі було вбито полковника армії УНР, державного, військового та політичного діяча Євгена Коновальця. У травні також пішли з життя Микола Міхновський та Симон Петлюра – кращі сини України XX століття.
За радянських часів День Героїв відзначали підпільно здебільшого колишні вояки УПА, дисиденти та інші «антирадянські елементи». Цього дня члени та юнацтво ОУН проводили закриті святкові зібрання (сходини). Приміщення прикрашали прапорами та портретами Міхновського, Коновальця та Петлюри. Передбачалося дотримання певного церемоніалу, складовими якого було вшанування пам’яті полеглих героїв хвилиною мовчання, виголошення коротких промов та складання присяги новими членами організації.
Після здобуття Україною незалежності свято почало набувати розголосу. Наразі воно не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає.
День Героїв присвятили передусім лицарям Київської Русі, козакам часів Гетьманщини, гайдамакам, повстанцям, Українським Січовим Стрільцям, воїнам армії УНР, ОУН, УПА, Героям Небесної Сотні та військовим ЗСУ, які зараз віддають свої життя у повномасштабній російсько-українській війні за свободу України.
Вклоняємось доземно кожному герою, який сьогодні на війні. Молимось за кожного солдата!
Слава Україні! Героям слава!
Викладач історії Тетяна ГОРСЬКА
