ДПТНЗ “Білоцерківське вище професійне училище будівництва та сервісу” – це державний професійно-технічний навчальний заклад, історія якого сягає у глибину минулого століття. Декілька разів змінювалася його назва, закривалися одні професії та відкривалися інші. Але він завжди виконував свою функцію – сприяв розвитку будівельної галузі та галузі громадського харчування на Київщині і не тільки.

У далекому 1968 році, в одному з мальовничих куточків Білої Церкви, під керівництвом Володимира Михайловича Власова розпочалося будівництво нашого училища. Воно було організоване на базі будівельного тресту «Білоцерківхімбуд» Мінпромбуду УРСР. У витоків училища стояли захоплені своєю справою педагоги. Багато сил та енергії у становленні учбового закладу віддав його перший директор.

Перший набір учнів був здійснений у 1969 році. Тоді в кількох класах тут навчалося лише 60 учнів. Готували за професіями – столяр, муляр-монтажник, маляр, штукатур, лицювальник-плиточник, згодом машиніст автомобільного крану.

Багато сил та енергії у становленні навчального закладу віддав другий директор училища Данилов Віктор Тимофійович. Він очолював потужний педагогічний та учнівський колектив 30 років (1971-2001рр.)

Стиль керівництва Віктора Тимофійовича вражав вмінням координувати і направляти діяльність педагогічного колективу в позитивне русло в реалізації поставлених завдань. На його плечі лягла нелегка ноша щодо розбудови профтехучилища та забезпечення і зміцнення матеріально-технічної бази. Точний, правильний і вимогливий, добрий і товариський – таким він і залишиться у нашій пам’яті.

Олександр Дмитрович Шевчук з 1968 по 1978 рік працював директором Білоцерківського торгово-кулінарного училища. Надзвичайно ерудований, компетентний і високоосвічений педагог – так відгукуються і тепер про нього наші колеги.

Згодом училище реорганізовано у філіал СПТУ-13, наказ управління профтехосвіти від 28.12.1984 р. А у 1988 році, за досить короткий термін, був збудований новий навчальний корпус для торгово-кулінарного відділення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1997 р. № 526 “Про удосконалення мережі вищих і професійно-технічних навчальних закладів” ПТУ-6 ліквідовано і передано на баланс у новостворене ПТУ-13.

На підставі наказу управління освіти Київської обласної державної адміністрації за № 8 від 18.11.1998 р. назва училища замінена на “Професійно-технічне училище” зі збереженням номеру.

З метою залучення учнів до вивчення та збереження історичної спадщини нашого народу, виховання молоді на прикладах героїчного минулого педагогічним та учнівським колективом училища був заснований „Музей інтернаціонального подвигу” (наказ № 126 Білоцерківського професійно-технічного училища № 13 від 4 липня 1979 р., та розпорядження обласного комітету профтехосвіти № 68 від 3 травня 1979 р.).

За ці роки змінилося все навколо нас. Змінилось і наше рідне училище.

Калейдоскоп десятиріч – калейдоскоп поколінь. Годинник училища відлічує час уроками. Змінюються методики і підручники, на зміну рахівниці прийшов комп’ютер. А дзвоник так само кожного ранку кличе нас, педагогів та учнів, до училища. І кожен рік буває для когось першим, а для когось – останнім.

І так день за днем… Рік за роком…

2001 рік – розпочинається новий етап в розвитку училища, бо новим директором навчального закладу стає Олександр Миколайович Тільний.

Під його керівництвом створено ефективну та гнучку систему підготовки робітничих кадрів відповідно до потреб сучасного ринку праці.

Поступово відбувається модернізація матеріально-технічної бази навчального закладу з впровадженням інноваційних технологій.

Саме завдяки дбайливості та старанності Олександра Миколайовича в училищі зроблено чудовий ремонт в коридорах, їдальні, актовій залі, майстернях виробничого навчання, кабінетах, лабораторіях.

Маємо два комп’ютерних класи, інформаційно-ресурсний центр, лабораторію кондитерів, кабінети фізики і хімії забезпечені мультимедійним комплексом, продовжується комп’ютеризація навчальних кабінетів.

Навчальний корпус, майстерні, бібліотека забезпечені Інтернетом.

Золотий фонд є в кожної держави – у золоті, валюті, корисних копалинах, цінних паперах. «Золотий фонд училища» – це її педагоги та працівники, ті що працювали і працюють не покладаючи рук, ті, що несли і несуть учням від покоління до покоління своє серце, душу і розум.

Це ті, чиї імена золотими літерами можна закарбувати в книзі історії нашого училища.

Це:

Миронова Людмила Іванівна, секретар навчальної частини, працює в училищі з 1969 року;

Грабовська Любов Іванівна, викладач спецдисциплін, працює в училищі з 1970 року.

Глухенька Тамара Миколаївна, викладач спецдисциплін, працює в училищі з 1971 року.

Гончарук Андрій Григорович, заступник директора з НВР, працює в училищі з 1972 року.

Історія кожного закладу складається з історій окремих людей – його працівників. Якщо скласти долі, як частинки мозаїки, то отримаємо багатогранну, різнопланову, вражаючу картину життя училища.

То хто ж пише картину училищного життя сьогодні?

Кобзар Ольга Андріївна, майстер виробничого навчання, працює в училищі 43 роки.

Дишлевий Петро Олексійович, керівник фізвиховання, працює в училищі 40 років

Сукач Василь Іванович, заступник директора з ВР, працює в училищі 39 років.

Бурлачук Любов Олексіївна, майстер виробничого навчання, виробничого навчання, працює в училищі 38 років.

Неділя Людмила Никифорівна, викладач спеціальних дисциплін, працює в училищі 37 років.

Петренко Тетяна Іванівна, заступник директора з НМР, працює в училищі 34 роки.

Кучерявий Микола Іванович, майстер виробничого навчання, працює в училищі 33 роки.

Шабельник Віра Миколаївна, старший майстер, працює в училищі 32 роки.

Ревко Валентина Степанівна, майстер виробничого навчання, працює в училищі 30 років.

Це далеко не повний перелік працівників училища, які віддані своїй нелегкій справі, які майстерно виводять своїми пензлями дорогу до успіху кожного учня.

Училище славитьсяпедагогами училища, які надзвичайно багато зробили для розвитку нашого навчального закладу, а головне сумлінно виконували свої обов’язки щодо навчання та виховання майбутніх кваліфікованих робітників, але зараз вони на заслуженому відпочинку.

Зубарєва Зінаїда Дмитрівна, викладач спецдисциплін, пропрацювала в училищі 45 років.

Любовська Людмила Олексіївна, майстер виробничого навчання, пропрацювала в училищі 44 роки.

Животовська Броніслава Василівна, завідуюча кулінарним відділенням, пропрацювала в училищі 37 років;

Дзяйло Перо Богданович, старший майстер пропрацював в училищі 37 років;

Іванчишина Ніна Степанівна, у її трудовій книжці був тільки один запис – майстер виробничого навчання училища, 33 роки;

Кузьменко Антоніна Олександрівна, майстер виробничого навчання, пропрацювала в училищі 32 роки;

Ікленко Людмила Іванівна, викладач спецдисциплін, пропрацювала в училищі 31 рік;

Міца Надія Іванівна, викладач спецдисциплін, пропрацювала в училищі 29 років;

Загарук Наталія Іванівна, майстер виробничого навчання, пропрацювала в училищі 29 років;

Мишкіна Надія Петрівна, майстер виробничого навчання, пропрацювала в училищі 27років.

Алієв Юсуп Беналієвич, фахівець з цивільного захисту, пропрацював 26 років;

Маріна Лідія Григорівна, методист училища, пропрацювала в училищі 23 роки.

Найбільшим досягненням училища є педагогічний колектив. Це не просто високопрофесійні педагоги, це колектив однодумців, у якому надзвичайно гармонійно поєднується найвищий професіоналізм досвідчених викладачів і майстрів виробничого навчання з безмежним польотом фантазії та енергії молодих працівників, які з вдячністю пам’ятають творців історії закладу.

Відрадно, що випускники нашого училища після його закінчення працюють у рідних стінах. Це 18 педагогів:

Єкімовська Марина Іванівна,

Терендій Тетяна Дмитрівна,

Тимощук Анна Юріївна,

Омельчук Яна Вікторівна,

Горохова Оксана Леонідівна,

Матрос Анна Андріянівна,

Манюк Неоніла Олександрівна,

Дзяйло Валентина Петрівна

Кваснічко Олександр Сергійович

Радкевич Олена Миколаївна

Ямковий Руслан Анатолійович

Осьмірко Тетяна Миколаївна

Падалка Інна Вікторівна

Попадюк Руслана Федорівна

Паламарчук Тетяна Василівна

Сорока Лариса Петрівна

Ліщук Василь Васильович

Балацька Надія Володимирівна

Вініченко Ніна Андріївна – перша випускниця училища, стаж роботи в училищі 44 роки.

Як історія твориться самими людьми, так і освіта – світочами знань, невтомними педагогами-подвижниками, які є елітою і критерієм визнання навчального закладу.

З плином часу училище розвивалося і сьогодні це одне з кращих на Київщині. Про нас знають в багатьох регіонах: учні успішно працюють під час виробничої, переддипломної практики. Нас люблять і до нас приїжджають навчатися.

Великий німецький поет Гете казав: ” Людина, яка не шанує свого минулого, не варта свого майбутнього ”.

Час швидкоплинний. Кожна мить, кожен прожитий день, подія, що відбулася сьогодні, завтра вже стає історією. Змінити її поступ не дано нікому.

Але пам’ять живе вічно і є нетлінною.

І теперішня коротенька розповідь про наш рідний дім, нашу родину, тобто наше училище вже є історією.

Олена Дяченко, методист

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•