Пам’ятаймо…

29 вересня – День пам’яті трагедії Бабиного Яру.

Сьогодні весь світ вшановує пам’ять жертв масових репресій нацистів у Бабиному Яру.

Бабин Яр… Полюс нелюдськості… Наш біль. Наша пам’ять. Це одна з найстрашнiших трагедiй в iсторiї людства – трагедія усiєї України, всiх її народiв. Це пам’ять на тлі історії.

Микола Олександрович Бердяєв писав: «У світі завжди були дві раси… Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають, гнобителі і пригноблені, хто ненавидить і кого ненавидять, які заподіюють страждання і страждають, гонителі та гнані».

Події, які відбулися в урочищі Бабин Яр у Києві рівно 80 років тому, суттєво змінили уявлення про межу людської жорстокості, зневаги, ненависті і, водночас, стали маніфестом співчуття і людяності.

У 1941-1943 рр. урочище стало місцем масових страт і поховань, величезною братською могилою, де тільки згідно з офіційними даними загинуло 100 тисяч осіб: євреїв, росіян, українців, угорців, чехів, циган, військовополонених, підпільників, партизанів, комуністів, українських націоналістів, а також розумово відсталих і хворих людей. Фашисти вбивали дітей, людей похилого віку, вагітних жінок. Багато людей були поховані живцем…

Великий Боже, ми з твоєї згоди
Проходимо дорогу в Бабин Яр,
Де смертю ти поєднуєш народи,
Щоб зберегти життя й свободи дар.
Втіши плачі і зойки в тьмі глибокій,
Серця розбиті ласкою вгорни.
Даруй святому праху вічний спокій,
Благословенні, непробудні сни!

Масові страти продовжувалися аж до звільнення Києва від окупантів.

1941-1943 років у Бабиному Яру було розстріляно 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, 621 член ОУН. Серед них і відома українська поетеса Олена Теліга разом з чоловіком. Вона так і не дожила до своїх 35 років… У спадок нам залишилися вірші цієї нескореної українки.

Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.

Пам’ять про трагедію намагалася знищити і радянська влада. Жертв злочинів нацистів називали «радянськими громадянами», «мирним населенням», уникаючи розмов про те, що переважна більшість розстріляних в Бабиному Яру були євреями. Євреїв вбивали лише тому, що політична ідеологія нацистської держави визнала їх расово ворожими та «засудила» до вбивства. Більше ніде, навіть у сумнозвісних фабриках смерті, не вбивали стільки людей за такий короткий проміжок часу. Тому Бабин Яр в усьому світі є одним із символів Голокосту.

Загальне число жертв у Бабиному Яру різниться. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі спеціальна державна комісія для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва дала оцінку – приблизно 100 тисяч загиблих.

Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

Голокост завжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок історії. Це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.

Викладач історії Тетяна ГОРСЬКА