Категорія: Новини

105 років тому, 29 січня 1918 року, українські студенти стали на захист своєї держави та ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ.

Бій під Крутами став для українського народу символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Кінець 1917 року. Триває Перша світова війна. Молода Українська Народна Республіка нещодавно проголосила свою автономію у складі Росії і взяла курс на будівництво демократичної держави.

Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності і вони розпочали відкриту агресію проти Української Народної Республіки.

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918 року запеклі бої відбувались за станцію Бахмач. Українські війська відступили до станції Крути.

Щоб стримати просування до Києва більшовицьких орд, на захист української державності стала національно свідома учнівська та студентська молодь.

За різними підрахунками, кількість оборонців Крут становила від 400 до 600 осіб, в їх розпорядженні було 16 кулеметів, гармата та імпровізований бронепотяг із встановленим на ньому гарматним розрахунком. Командував добровольцями сотник Аверкій Гончаренко.

Більшовицькі війська Муравйова нараховували за різними даними до чотирьох тисяч осіб, мали у розпорядженні бронепотяг та були озброєні дванадцятьма гарматами.

Російським військам було завдано відчутних втрат. Оборонцям вдалося затримати наступ більшовиків на чотири дні, що дало змогу Центральній Раді укласти Брест-Литовський мирний договір, який фактично означав міжнародне визнання української незалежності.

Після запеклого багатогодинного бою українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. Під час відступу близько 30 юнаків, які перебували у резерві, у сутінках втратили орієнтир та потрапили у полон. Наступного дня їх було розстріляно.

У березні 1918 р. тіла загиблих юнаків перепоховали у Києві на Аскольдовій могилі.

На Аскольдовій могилі поховали їх –

Тридцять учнів українських, славних, молодих,

На Аскольдовій могилі український цвіт,

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

Бій під Крутами став ще однією із героїчних сторінок боротьби за незалежність України.

Українські воїни під Крутами віддали життя, але захистили незалежність і вибороли міжнародне визнання для своєї молодої держави.

Історія повторюється. Сьогодні ЗСУ гідно продовжують їхню справу. Кращі з кращих стали на захист України від російської навали.

Слава Україні!                                                                      

Викладач історії Тетяна ГОРСЬКА

День Соборності – свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році. Це одне із знакових свят української держави. Воно символізує єдність українських земель і відіграє значну роль в історії нашої держави.

З Днем Соборності, держава,

Будь багата, щира, жвава.

Хай народ тебе цінує,

Зберігає та шанує!

З величезним святом, люди,

Хай країна добра буде.

Мир панує та завзяття,

Хай цвіте країна, браття!

Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії.

Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.

Володимир Мономах припинив роздроблення підлеглих йому земель.

Ярослав Мудрий заклав правові підвалини українського державотворення.

Богдан Хмельницький займався питаннями становлення української держави: державною реформою, адміністративним устроєм, регулярним військом, встановленням дипломатичних зв’язків.

Конституція Пилипа Орлика заклала підвалини українського конституціоналізму.

Ідея єдності нашої держави здійснилася лише на початку 20 століття. Видатні вчені та історики світового рівня Володимир Винниченко та Михайло Грушевський стали авторами законодавчих актів Української Народної Республіки. Вони відстоювали ідею соборності українських земель.

22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну державу.

На жаль, це об’єднання виявилось нетривким, і невдовзі історія розпорядилась так, що окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав.

У роки радянського тоталітарного режиму День Соборності не відзначали. Перше офіційне та масштабне святкування відбулося лише у 1939 році в столиці Карпатської України (місто Хуст). На той час ці землі перебували у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільшим масовим заходом українців за 20 років. Під синьо-жовтими прапорами на демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.

Офіційно в Україні День Соборності на державному рівні відзначається з 1999 року.

Головною традицією у цей день стало створення «живого ланцюга» єднання. Вперше така масова акція відбулася 22 січня 1990 року. Понад мільйон людей утворили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала яскравим проявом єдності, прагненням українського народу до свободи.

Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.

Україна продовжує боротьбу за незалежність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність держави буде цілковито відновлена тільки після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом.

Соборність – мета Перемоги.

Слава Україні!

Викладач історії Тетяна ГОРСЬКА